Вплив домашнього насильства на розвиток особистості дитини

Вплив домашнього насильства на розвиток особистості дитини

Насильство в сім’ї має незворотній вплив на фізичний, пізнавальний, емоційний, соціальний та моральний розвиток особистості дитини.

Жорстоке поводження з дітьми і зневага їхніми інтересами можуть мати різні види й форми, але їх наслідками завжди є серйозний збиток для здоров’я, розвитку і соціалізації дитини, нерідко й загроза її життю чи навіть є причиною смерті.

До набутих рис характеру дітей, які потерпають від сімейного насильства, можуть належати: занижена самооцінка, невпевненість, несформованість вольових якостей і потреб.

Часто у таких дітей спостерігаються підвищена тривожність, страх, що породжують агресію, як компенсаторний механізм, прагнення діяти всупереч вимогам. Їм характерні такі особливості, як: пасивна позиція, боязкість, замкнутість, підпорядкованість, підвищена сугестивність, піддатливість щодо навіюваності.

Постраждалі діти часто перебувають у стані фрустрації через неможливість задовольнити свої базові потреби (найчастіше це потреби в емоційному прийнятті, самоствердженні). З часом у таких дітей формується низький рівень самоповаги, жертовність, почуття провини та сорому.

Крім того, пережите в дитинстві насильство нерідко впливає і на подальше життя, оскільки подібний травматичний досвід формує специфічні сімейні стосунки і особливі життєві сценарії.

Як же захистити дитину? Що можна зробити, щоб запобігти жорстокому поводженню з дітьми та насильству в сім’ї? Хто повинен зупинити цикл знущань?

Основна мета роботи з дітьми, що стають жертвами насильства, полягає в зменшенні і ліквідації їхніх травматичних переживань, подоланні почуття власної неповноцінності, почуття провини, а також формуванні адекватної самооцінки, зменшенні почуття сорому, безсилля, зміцненні почуття власної значущості та власної безпеки.

Статтею 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що дитина, яка постраждала від домашнього насильства (далі – постраждала дитина), – особа, яка не досягла 18 років та зазнала домашнього насильства у будь-якій формі або стала свідком (очевидцем) такого насильства.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про охорону дитинства», будь-які форми фізичного, психологічного, сексуального або економічного насильства над дитиною, зокрема домашнього насильства, визнаються жорстоким поводженням з дитиною.

Дитина, яка потрапила в умови, що негативно впливають на її життя, стан здоров’я та розвиток у зв’язку жорстоким поводженням, зокрема домашнім насильством, має статус дитини, яка перебуває у складних життєвих обставинах.

Дитина має право особисто звернутися за захистом своїх прав, свобод і законних інтересів до органу опіки та піклування, Служби у справах дітей, центрів соціальних служб, а також на «гарячі» лінії.

З питань запобігання та протидії домашньому насильству можна звернутися за такими телефонами:

0 800 500 202 – «гаряча» лінія поліції,   102 – виклик патруля;

1547 - Урядова «гаряча» лінія для осіб, які постраждали від домашнього насильства (цілодобово, безкоштовно з мобільних та стаціонарних телефонів);

116 123 (для мобільних телефонів) або 0 800 500 335 (для стаціонарних та мобільних телефонів) - Національна «гаряча» лінія з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та ґендерної дискримінації;

116 111 (для мобільних телефонів) або 0 800 500 225 (для стаціонарних та мобільних телефонів) - Національна «гаряча» лінія для дітей та молоді;

0 800 213 103 – «гаряча» лінія системи безоплатної правничої допомоги (цілодобово, безкоштовно з мобільних та стаціонарних телефонів)