ЯБЛУЧКА, ЯКІ ПАХНУТЬ… МИРОМ

Тієї страшної весни року 2022-го Запорізький Січовий колегіум у своїх стінах прихистив близько 180-ти переселенців. Серед них чи не найбільше було родин із Гуляйполя, Поліг, Мелітополя, Оріхова, з Донеччини. Залишили рідні села, рідні домівки, рідні сади й городи ті, чиї руки сіяли й саджали, хто власною працею, любов՚ю до землі викохували городину, збирали рясні врожаї черешень, абрикосів, яблук… І хоч колегіум разом із численними благодійниками забезпечив селян-переселенців і хлібом, і затишком, і турботою, - душа, серце, руки багатьох з них тяглися до землі, до городу, до саду, залишених вдома і знищених ворогом.
Отак і з՚явилися біля стін Січового маленькі городи, маленькі садочки - як символи туги й любові до рідної землі. Чиїсь добрі руки висадили в ці тривожні й гіркі весняні дні чимало кущів, дерев, саджанців овочів, квітів. Серед саджанців фруктових дерев знайшлися дві яблуньки, які здалися садівникам доросленькими: «От-от зацвітуть!» Яблуньки справді приживалися - на радість усім, хто відтоді вітав кожну нову гілочку, кожен зелений листочок.
Зимові випробування, на жаль, витримала одна, напевне, сильніша яблунька, яка зуміла за три роки підрости, зміцніти і на радість усіх навесні 2025 року вкритися рясним і ніжним цвітом: «Матимемо яблучка!» Слідкували за кожною квіточкою, раділи завязі : «Дочекаємося!» І дочекалися! Як власної перемоги! Як рясного врожаю у власному саду…Як омріяного миру… Їх, яблучок, було на тендітних гілочках …всього ТРИ. Не всього - АЖ ТРИ! Як утвердження ЖИТТЯ всупереч смерті. Як перемога Добра, Віри, Надії й Любові над ворожим злом…
Спасибі тобі, Яблунько, за твої плоди, що нам сьогодні пахнуть…МИРОМ і МАЙБУТНІМ.
Нехай на нашій рідній землі виростуть і забуяють юним цвітом і багатими врожаями сади. На радість людям, що сьогодні мріють про мир на землі. Хай буде так!